На допомогу батькам та вчителям

/psyholog/vpravi_ta_igri_dlja_rozvitku_ditini.zip

/psyholog/rekomendaciji_vchiteljam_ta_batkam.zip

/psyholog/liderstvo.pptx

/psyholog/skladni_slova.ppt

/psyholog/socializacija_pidlitkiv.pptx

/psyholog/stalij_rozvitok_ditini.pptx

/psyholog/uvaga_i_pam-jat.pptx

/psyholog/vpravi_ta_igri_na_rozvitok_mi

                                                             Поради психолога: як пережити стрес від 1 вересня?

1 вересня – не лише свято і початок нового етапу в житті малюків. Для дітей, які вперше переступають поріг школи, це ще й неабиякий стрес. Якщо не підготувати малечу і не допомогти в подоланні цього стану, нелюбов до шкільних буднів і навіть психологічні проблеми в майбутньому гарантовані. Як запобігти таким наслідкам/

Чим викликаний першовересневий стрес у дітей?

Стрес – це завжди навантаження, викликане певними факторами. Дитина, яка йде до першого класу, потрапляє в нове для себе середовище, не те, до якого вона звикла: новий колектив, учитель, новий вид діяльності, нові емоції.

На 6-7 років припадає черговий кризовий період в психологічному розвитку й поведінці дитини. З цього часу вона вже готова нести відповідальність, з’являється усвідомленість, самоактуалізація, зникає спонтанність дій, притаманна малюкам молодого віку. Ось цей психологічний "перелом", який збігається з початком навчання, може викликати стресовий стан в будь-якої дитини.

Чим можуть допомогти батьки, аби зменшити стресовий стан першачка?

Мами і тата мають обов’язково зберігати спокій, дитина тонко відчуває емоційну суєту батьків, цей стан передається їй. Тому від вас повинен іти позитив, а не тривога. Зробіть акцент на тому, що 1 вересня – це справжнє свято! Не скуповуйте все необхідне самотужки, візьміть свого першачка, нехай він сам обере собі одяг, в якому піде на святкову лінійку, рюкзак, пенал… Все те, що буде оточувати дитину щодня в школі, повинно їй подобатися. А після лінійки влаштуйте родинне свято.

Синдром 7 вересня: як його уникнути?

Поради психолога: як пережити стрес від 1 вересня?

Часто трапляються ситуації, коли після тижня навчання дитина розуміє: свято закінчилося, почалися будні. Бажання продовжувати навчання зникає. В цей період малюки можуть навіть захворіти, скаржаться на головний біль, слабкість, відсутність апетиту. Це явище педагоги та психологи називають синдромом 7 вересня. Це адаптація до школи, яка в 6-7-річному віці триває 2-3 місяці. Але давати слабинку маленькому школярику категорично не рекомендую. Втім, і в жорсткі рамки дитину ставити не можна. Потрібна підтримка і розуміння батьків.

Важливо дібрати чіткий індивідуальний режим: раніше лягати спати, раніше прокидатися. Після уроків залишайте час на ігри, тільки потім, після ігрової активності, беріться за домашні завдання. Не потрібно перевантажувати першокласника різними гуртками. Мотивуйте школяра до успіху. Для різних дітей мотивація буде різною: спілкування, улюблена вчителька, пізнання того, що йому цікаво. Третій спосіб подолання синдрому 7 вересня – заохочення. Помічайте, що найкраще виходить у школярика, хваліть його за досягнення.

В цей період у першокласників можуть виникати непрості ситуації у спілкуванні з класом чи учителем. Це теж один із проявів адаптації до школи. Тут ви повинні стати підтримкою та опорою для своїх дітей. Розповсюджена помилка батьків – ставати на сторону вчителя в будь-якій ситуації. Дитина повинна бути в центрі уваги, інакше з перших днів навчання в неї може виникнути неприязнь до школи, небажання вчитися, зіпсуються стосунки з учителем. Так само і у стосунках із однокласниками. Не бійтеся порадити сину дати здачі хлопчику, який його постійно ображає фізично, аби він відчув, що не слабший, чи розказати доньці, яка страждає від образ однокласника, що, можливо, вона йому просто подобається... А для того, щоб розуміти, що відбувається з вашим першокласником, необхідно постійно розмовляти з дитиною: тільки в діалозі, відчуваючи підтримку, малюк зможе відкритися вам.

Шкільні стреси: психологічні техніки, які допоможуть їх подолати

Поради психолога: як пережити стрес від 1 вересня?

Гра. Вибудуйте сюжет, типовий для школи (для конкретного випадку з вашою дитиною) за допомогою її улюблених іграшок. Наприклад, одна лялька відібрала ручку в іншої. Граючись, разом шукайте правильне рішення ситуації, радьте, як вчинити вірно, обов’язково цікавтеся думкою дитини.

Казка. Придумайте разом казку, сюжет якої ідентичний ситуації, яка трапилася із вашим першачком, де головні герої переживають ті ж емоції (нехай це навіть просте небажання вставати вранці чи висидіти на уроці). Шукайте способи вирішення, створюючи фінал своєї казочки.

Поговоріть про страхи. Варіація казкового сюжету, пов’язана з озвучуванням страхів зі шкільних буднів. Придумайте разом із дитиною історію, як правильно побороти те, чого вона боїться.

Малювання. Запропонуйте дитині намалювати її шкільне оточення: клас, однокласників, вчителя. Нехай намалює все так, як бачить, і розкаже про свій малюнок. Так відкриються основні фактори дитячого стресу, з якими потрібно боротися.
 

Найбільш складним для п’ятикласника є перехід від одного звичного вчителя до взаємодії із декількома вчителями-предметниками. Ламаються стереотипи, самооцінка дитини: адже тепер його оцінює не один педагог, а декілька.

Важливі моменти переходу з початкової школи в середню:

*Діти пізнають свої слабкі і сильні сторони.

*Діти вчаться дивитися на себе очима різних людей.

*Діти вчаться гнучко перебудовувати свою поведінку залежно від ситуації і людини, з якою спілкуються.

Труднощі переходу з початкової школи в середню:

*Поступове зниження інтересу до навчальної діяльності.

*Складні фізіологічні зміни, які супроводжують статеве дозрівання.

*Небезпечні експерименти (куріння, сумнівні знайомства, «погані» компанії).

Поради батькам пятикласників

1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.

2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.

3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.

4.Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.

5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.

6. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо. Не слід відразу послаблювати контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку.

7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.

8. Не обмежуйте свій інтерес звичайним питанням типу: «Як пройшов твій день у школі?». Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, і уважно розмовляйте з дитиною про школу. Запам’ятовуйте окремі імена, події та деталі, про які дитина вам повідомляє, використовуйте їх надалі для того, щоб починати подібні розмови про школу. Не пов’язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань і заохочень.

9. Ваша дитина має оцінювати свою гарну успішність як нагороду, а неуспішність – як покарання. Якщо у дитини навчання йде добре, проявляйте частіше свою радість. Висловлюйте заклопотаність, якщо у дитини не все добре в школі. Постарайтеся наскільки можливо, не встановлювати покарань і заохочень вони можуть привести до емоційних проблем.

10. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Продемонструйте інтерес до цих завдань. Якщо дитина звертається до вас з питаннями, пов’язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі.

11. З’ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв’язок між його інтересами і предметами, що вивчаються в школі. Наприклад, любов дитини до фільмів можна перетворити на прагнення читати книги, подарувавши книгу, по якій поставлений фільм. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, в домашній діяльності. Наприклад, доручіть їй розрахувати необхідну кількість продуктів для приготування їжі або необхідну кількість фарби, щоб пофарбувати певну поверхню.

12. Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли в житті дитини відбуваються зміни. Намагайтеся уникнути великих змін чи порушень в домашній атмосфері. Спокій домашнього життя допоможе дитині більш ефективно вирішувати проблеми в школі.